20 чуттєвих віршів про кохання, які були написані українськими поетами

Вас так ніхто не любить. Я один.Я вас люблю, як проклятий. До смерті.Земля на небі, вечір, щастя, дим,Роки і рік, сніги, водою стерті,Вони мені одне лиш: ви і ви…Димлять століття, води і народи…Моя ви пам’ять степу-ковили,Зорі небесний голос і свободи.Дивіться, гляньте: мій – то голос ваш:Як світиться він тепло на світанні…Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,Як ліс у грудні свій листок останній.(Микола Вінграновський)***Наче сон. Наче сон.Наче запах торішньої м’яти.Наче яблуні цвіт.Котра в юності ще відцвіла.Я не можу тебе,Я не можу тебе пригадати.Ти ж такою була,Мов ніколи моя не була.Я забув. Я забув.Вже й ім’я твоє сонячно-чисте,Тільки помахи рук,Як від тебе везли поїзди.Тільки власний портрет,Що відбився в очах променистих.Облітають літа.Облітають літа назавжди.Зачекай. Зачекай.Це не сон. Не уява. Не казка.Це само по собіУ житті воно склалося так,Що вогні вказівніПопереду давно вже погасли,Та тримає менеТвій давно проминулий маяк.(Анатолій Рекубрацький)***Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.Проходь. Сідай. У дні оці і ночіВчорашніми очима я дивлюсьВ твої сьогоднішні передвечірні очі.Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.Отут я видумав себе й тебе для тебе.Отут я серце виняньчив для неба,Не знаючи тоді, що небом назову.Тепер послухай: з нашого жалюТепер залишились одні слабкі півзвуки.Любові нашої обличчя не люблю.Її обличчя – то обличчя муки…Кажу ж, кажу ж у звітреному сніУ зимі, в осені, у літі, у весні:Весною, літом, восени, зимоюДві білих пісні рук твоїх зі мною.Ти – ранок мій, ти – південь мій і вечір.Ти – ніч моя… Хоч все на світі – втеча!(Микола Вінграновський)***Вимріяна і близька донині,Незнайома, але й знана теж,Заховавшись в довгій самотині,Вже мене не кличеш, не зовеш.Спогадами не повернеш хвилі,В сумі сновидіння не відкинь,Не скорись непам’яті в знесилліІ фантазувати не покинь.Не зрони кохання в теплім гніві —Ти мені дорогу перейшла,Опустивши очі мовчазливі,Лиш на серці легкий сплеск весла.Може, ти нічого не забула,Може, ти і досі збереглаСерце, розтривожене і чуле, —Тільки все припорошила мла.(Василь Стус)

Ніч яка, господи! Місячна, зоряна:Ясно, хоч голки збирай…Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай!Сядем укупі ми тут під калиною —І над панами я пан…Глянь, моя рибонько, — срібною хвилеюСтелеться полем туман;Гай чарівний, ніби променем всипаний,Чи загадався, чи спить?Он на стрункій та високій осичиніЛистя пестливо тремтить;Небо незміряне всипано зорями —Що то за божа краса!Перлами-зорями теж під тополямиГрає перлиста роса.Ти не лякайся-но, що свої ніженькиВмочиш в холодну росу:Я тебе, вірная, аж до хатинонькиСам на руках однесу.Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько;Тепло-ні вітру, ні хмар…Я пригорну тебе до свого серденька,Й займеться зразу, мов жар;Ти не лякайсь, аби тут та підслухалиТиху розмову твою:Нічка поклала всіх, соном окутала —Ані шелесне в гаю!Сплять вороги твої, знуджені працею,Нас не сполоха їх сміх…Чи ж нам, окривдженим долею клятою,Й хвиля кохання — за гріх?(Михайло Старицький)***Тільки тобою білий святиться світ,тільки тобою повняться брості віт,запарувала духом твоїм рілля,тільки тобою тішиться немовля,спів калиновий піниться над водою —тільки тобою, тільки тобою!Тільки тобою серце кричить моє.Тільки тобою сили мені стаєдалі брести хугою світовою,тільки Тобою, тільки Тобою.(Василь Стус)***Любов – це талісман,Урочий подарунок.Любов – кип’ячий трунокЗ ілюзій та оман.Хай трапиться титан –Сп’янить його цілунок!Любов – це талісман,Що кидає в туманЗамріяних пестунок,Чіпнувши серця струнок,Веде в шалений тан!Любов – це талісман,Що нищить обрахунок,Псує ввесь план, керунокІ завдає нам ран…Чи ж є на цей дурманСякий-такий рятунок?!.Любов – це талісман, –Це той заклятий стан,Коли снує малюнок,Химерний візерунокВ душі у нас… шайтан!Любов – це талісман.(Микола Вороний)***Дзвенять німою тугою ліси,Коли їх ніч тремтлива обнімаєІ від очей у ревності ховаєПринади їх первісної краси.Бринять живою радістю ліси,Як ранок спалахне на небокраї,Як сонце огняне завісу піднімаєІз їх первісної і чистої краси.Мені здається,— може, я не знаю,Було і буде так у всі часи:Любов, як сонце, світу відкриваєБезмежну велич людської краси.І тому світ завжди благословляєІ сонце, що встає, і серце, що кохає.(Василь Симоненко)

Затремтіли струни у душі моїй…Ніжні, ніжна пісня задзвеніла в ній…Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,Чи журба, і радість, і любов моя?!Задзвеніли струни ще ніжніш-ніжніш…Мабуть, ти до мене думкою летиш,Мабуть, ти це в’єшся у душі моїйІ крилом черкаєш срібні струни в ній.(Олександр Олесь)***Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної,Із ранкових туманів, з небесних октав,Коли думи збігалися з мли бездоріжноїІ незвіданий смуток за душу смоктав.Я від тебе жадав незвичайного й дивного,Щоб з’явилася маревом, видивом, сном,Щоби я знемагав од дихання нерівного,Од заклятої радості під вікном.І не міг я спекаться словесної пишності,Одсахнутись ураз од кокетливих мрій —Волочив я тебе в ореолі безгрішностіКрізь хитливих ілюзій розкиданий стрій.Припливла ти до мене з прибоєм уяви,Несподівано встала над смутком чекань —Розцяцькованих мрій павіани і павиПовтікали лякливо під купол світань.Розгубили вони свої зваби і почесті,І сьогодні вклоняється серце моєТій земній, соромливій, жагучій жіночості,Що красою життя — материнством — стає.(Василь Симоненко)***Що в нас було? Любов і літо.Любов і літо без тривог.Оце і все. А взагалі-тоНе так і мало, як на двох.Ось наші ночі серпень вижне,Прокотить вересень громи,І вродить небо дивовижнеСкляними зорями зими!І знову джміль розмружить квітку,І літо гратиме в лото.І знов сплете на спицях пліткуСторукий велетень Ніхто.І в цьому днів круговороті,Де все минати поспіша,Як та пташиночка на дроті,Спочине стомлена душа.(Ліна Костенко)***Так ніхто не кохав. Через тисячі літлиш приходить подібне кохання.В день такий розцвітає весна на земліІ земля убирається зрання…Дише тихо і легко в синяву вона,простягає до зір свої руки…В день такий на землі розцвітає веснаі тремтить од солодкої муки…В’яне серце моє од щасливих очей,що горять в тумані наді мною…Розливається кров і по жилах тече,ніби пахне вона лободою…Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..Де ви бачили більше кохання?..Я для неї зірву Оріон золотий,я — поет робітничої рані…Так ніхто не кохав. Через тисячі літлиш приходить подібне кохання.В день такий розцвітає весна на земліІ земля убирається зрання…Дише тихо і легко в синяву вона,простягає до зір свої руки…В день такий на землі розцвітає веснаі тремтить од солодкої муки…(Володимир Сосюра)

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.Я забув, що забув був вас,Але осінь зійшла по плечі,Осінь, ви і осінній час,Коли стало любити важче,І солодше любити знов…Сеньйорито, колюче щастя,Хто воно за таке – любов?Вже б, здавалося, відболіло,Прогоріло у тім вогні,Ступцювало і душу, й тіло,Вже б, здалося, нащо мені?У годину суху й вологуВідходились усі мости,І сказав я – ну, слава Богу,І, нарешті, перехрестивсь…Коли ж – здрастуйте, добрий вечір…Ви з якої дороги, пожежо моя?..Сеньйорито, вогонь по плечі –Осінь, ви і осінній я…(Микола Вінграновський)***Я радо йду у твій полон,в зіниці звабливі і темні.Із човників твоїх долоньстікає сонця мед на мене.І виростає маєво густе,ростуть над нами дивні трави.І пахнеш ти, як синій степ,омитий свіжими вітрами…А потім понесеш в очах,в зіницяхрадість невгасиму,що в травахтравень нас звінчав,що дав нам сподівання сина.(Ігор Калинець)***Ти до мене прийшла не із казки чи сну,І здалося мені, що стрічаю весну.Ти явилась мені — і здалося, що світПомолодшав навколо на тисячу літ.Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.Але ти, як весна, стороною пройшла.(Василь Симоненко)***Я ніколи не звикну,Я не вмію до тебе звикати.Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.І приходять світанки, щоденних турбот адвокатиІ несуть під пахвою тисячі різних справ.Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге,Урожай суєти – залишається тільки стерня.Скільки ми милувались! І кожного разу – вдруге!Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.(Ліна Костенко)

Я люблю твої очі у мрії,Ті, що глянули в душу колись,В них мої сподівання й надіїДивним карбом навік запеклись.Я узяв тих очей таємницюІ зіниці твої золоті,Наче воду з ясної криниці,Щоб разхлюпати людям в житті.І дивились на мене ті очі,Як веселки, з-під маєва брів,Тож диханням твоїм опівночіЯ людей у житті обігрів.І коли ти повернешся знову,Прочитаєш ти в людських очах.Свою душу легку і шовковуПо стежках, по лужках, по ночах!(Андрій Малишко)***Напитись голосу твого,Того закоханого струму,Тієї радості і суму,Чаклунства дивного того.Завмерти, слухати, не дихать,Зненацька думку перервать.Тієї паузи безвихідьКрасивим жартом рятувать.Слова натягувать, як луки,Щоб вчасно збити на льотуНерозшифрованої мукиНевідворотну німоту.Триматись вільно й незалежно,Перемовчати: хто кого.І так беззахисно й безмежноЧекати голосу твого.(Ліна Костенко)***Не любити тебе — не можна.Володіти тобою — жаль.І хвилина діяння кожнаВипромінює нам печаль.Бути разом… в однім цілунку.Злить уста і серця свої.Тільки в хвилі нема порятунку…Плачуть вночі лишень солов’ї…Ти в хвилину чуттєвої буріНе віддайся мені, дивись,Бачиш вечора крила похмурі?То над нами вони зійшлись.Хай нам кажуть: любити можнаТільки раз. Того разу й жаль,І щаслива хвилина кожнаВипромінює нам печаль.Не ховайся в зволоженім зорі,Бо розгойдані берегиПоглинаючих фантасмагорійБудуть завжди нам дорогі.Ні! Знайти і в чуттєвих буряхНе перейдену нами грань,Щоб не відати днів похмурих,Щоб не знати про гнів прощань.Не любити тебе — не можна,та й любитись з тобою — жаль,бо хвилина кохання кожнавипромінює нам печаль.(Василь Стус)***І як тепер тебе забути?Душа до краю добрела.Такої дивної отрутия ще ніколи не пилаТакої чистої печалі,Такої спраглої жаги,Такого зойку у мовчанні,Такого сяйва навкруги.Такої зоряної тиші.Такого безміру в добі!..Це, може, навіть і не вірші,А квіти, кинуті тобі.(Ліна Костенко)Читайте також: Найкраща поезія на усі випадки життя: вірші Ліни Костенко, від яких щемить в серці Аж мурашки по тілу: 32 вірші Лесі Українки, які повинен знати кожен українець Найвідоміші вірші Тараса Шевченка: ці слова українського кобзаря проникають до глибини душі Завмирає серце: 35 неповторних віршів про Україну — від класики до сучасних