Наука

Вчені успішно випробували компонент крові, здатний стати «сироваткою молодості»

0

Крихітні позаклітинні бульбашки із плазми крові молодих здатні значно продовжити життя і звернути назад вікові дегенеративні зміни у старих. У дослідах на лабораторних мишах це показали китайські вчені, тим самим наблизившись до створення універсального способу боротьби зі старінням і поліпшення здоров’я людей.

Дослідники давно експериментують з переливанням крові, її складових та інших фізіологічних рідин від молодих мишей старим у пошуку методів омолодження організму та підвищення тривалості життя. В одному з таких дослідів вчені зі США хірургічно поєднали кровоносні системи молодих та літніх гризунів, що дозволило уповільнити старіння останніх. З метою омолодження мишам також вводили тромбоцити, робили ін’єкції спинномозкової рідини та пересаджували фекальну мікробіоту кишківника.

У свіжому дослідженні, що вийшло в журналі Nature Aging, велика команда фахівців з Нанкінського університету (КНР) випробувала ще одну методику з використанням малих позаклітинних везикул, або бульбашок (small extracellular vesicles, sEVs) — частинок розміром менше 200 нанометрів із плазми крові. За словами вчених, цей компонент крові має низку важливих переваг порівняно з іншими, що уможливлює швидший перехід до клінічного застосування методу.

У дослідах використовували лабораторних мишей лінії C57BL/6J. Раз на тиждень особам похилого віку — самцям у віці 20 місяців — внутрішньовенно вводили по 200 мікролітрів чистого фосфатно-сольового буферного розчину (контрольна група) або такий же об’єм розчину з «молодими» позаклітинними везикулами в концентрації 1,80 мікрограма загального білка на мікролітр. Експериментальний препарат попередньо виготовили з очищеної плазми молодих мишей двомісячного віку, довівши до потрібної концентрації, що імітує природний вміст позаклітинних везикул у крові.

За піддослідними спостерігали аж до їхньої смерті. Аналіз виживання показав, що гризуни, що отримували препарат, в середньому прожили майже на 13% довше, ніж тварини з контрольної групи. Середня тривалість життя перших становила 1031 день. Це на 22,7% більше за типовий термін життя самців мишей лінії C57BL/6J в 840 днів. Сама довгоживуча миша в експериментальній групі померла через 1266 днів з моменту народження, що в перекладі на людський вік дорівнює 120-130 років.

Гризуни, яким вводили «сироватку молодості», загалом зберегли здоровіший вигляд, ніж контрольні миші. Препарат, зокрема, допоміг запобігти випаданню вовни, протидіяв старінню на молекулярному, мітохондріальному, клітинному та фізіологічному рівнях, а також пом’якшив пов’язаний із віком функціональний спад у різних тканинах, включаючи гіпокамп, м’язи, серце, сім’яники, кістки та інші.

A) Криві виживання Каплана — Мейєра в кожній групі піддослідних мишей. B) Тварини кожної групи після семи місяців експерименту. C) Середні показники індексу крихкості у кожній групі після чотирьох місяців експерименту. D, E) Кількість і рухливість сперматозоїдів у мишей у кожній групі. F, G) Імплантація ембріонів у самок мишей, які спарювалися з піддослідними самцями з кожної групи (червоні стрілки вказують місця імплантації в матці самок та кількісні дані. H) Кількість потомства від самців мишей у кожній групі.

У прес-релізі автори підкреслили, що новий метод виявився одним із найефективніших у плані омолодження та продовження життя мишей. У попередніх дослідженнях терапія з обмеженням калорійності допомагала довести середню тривалість життя піддослідних до 978 днів (+16,4%), а прийом метформіну та нікотинаміду збільшував її до 889 (+5,8%) та 875 днів (+4,2%). відповідно.

Крім того, малі позаклітинні везикули — це природні наночастки, що циркулюють у кровотоку, а значить, вони не викликають токсичної чи імунологічної реакції. Тому їхнє введення може стати універсальним інструментом для боротьби зі старінням, лікування вікових захворювань та покращення здоров’я людей.

Незважаючи на перспективні результати експерименту, дослідники визнали, що перш ніж говорити про застосування нового методу на людях, необхідно підтвердити ефективність та безпеку подібних ін’єкцій у клінічних випробуваннях.

Comments

Comments are closed.