Як примусити Путіна до миру — думка експертів і глядачів телеканалу FREEДОМ

Київ готується до Глобального саміту миру, який відбудеться в середині червня у Швейцарії. Союзники України на зустрічі високого рівня обговорюватимуть важелі тиску на Росію для припинення війни. Цей захід Кремль намагається зірвати, тому що Путіну не потрібен мир — йому потрібна війна.

“Як примусити Путіна до миру?” — таким було питання, яке телеканал FREEДOM поставив глядачам та експертам.

Читайте також: Росія хоче зірвати саміт миру у Швейцарії: що про це говорять експерти

Думки глядачів

Думки глядачів телеканал FREEДОМ розділилися: одні вважають, що примусити російського диктатора до миру неможливо, інші — що все-таки у Заходу є важелі тиску, зокрема надати Україні ще більш ефективну зброю, перенести війну на територію Росії або домогтися виконання введених санкцій:

• “Ракетою по Кремлю та ультиматум у 24 години. У НАТО є такі можливості”;
• “Грохнути цього виродка Путлера!”, “Упокоїти з миром”, “Зібрати гроші та грохнути”;
• “Путлер повинен померти, тільки знищити!”, “Ліквідувати. Це найкращий варіант”;
• “Ліквідація нічого це не дасть… Він (Путін) — просто верхівка айсберга”;
• “Це як закликати безумця взятися за розум. Ніяк. Агресивних безумців тільки ізолювати від суспільства”. — “А може, і все [російське] суспільство ізолювати від цивілізованих людей?” — “Це найкращий варіант! Вони ж там усі так люблять “совок”, то нехай і відчують усі його принади — посидять за “залізною завісою”;
• “Це питання аналогічне питанню — як примусити Гітлера до миру? Як примусити маніяка, який насолоджується вбивствами і кров’ю? Ніяк! Тільки знищити, як небезпечного терориста. Сам Путін ніколи не зупиниться — він заражений сказом людиноненависництва!”;
• “Це питання можна поставити так: якби Путіна не було при владі в Росії та було б інше керівництво, була б війна між Росією та Україною чи ні?”;
• “Хіба ХАМАС хоче миру і видати заручників? Немає жодної різниці між Кремлем і ХАМАСом. Обидва жадають війни, терору і хаосу”;
• “Якби у Єврейської держави не було “Залізного купола”, F-16, “Меркава” і решти озброєння, то мусульмани давно зжерли б із потрохами. Слава ЗСУ і ЦАХАЛУ!”;
• “На мою думку, удари у відповідь повинні здійснюватися негайно по території Росії, і в повному обсязі. Жодні війни не виграються, не завдаючи відповідних дій по території ворога. Дронами вести відповідь смішно. Пора переходити до серйозних дій”;
• “Якби чітко стежили за накладеними санкціями та постачали всю зброю, яка потрібна ЗСУ, зараз, а не за пів року, — можливо, і був би результат, який примусить Путіна вивести війська з територій України”;
• “Мир для Путіна — це капітуляція і зникнення України. Розмовляти немає з ким. Це терористи, які живуть у паралельній реальності. Треба, щоб це зрозуміли всі країни. Тому саміт миру, постачання зброї та військова допомога допоможуть на полі бою. Силу можна перемогти розумом і законом. Сподіваюся…”.

Думки експертів

В ефірі телеканалу FREEДОМ над питанням — як примусити Путіна до миру — розмірковували:

• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України;
• Олег Саакян, політолог, співзасновник “Національної платформи стійкості та згуртованості”;
• Леонід Гозман, російський опозиційний політик.

ЛЕОНІД ГОЗМАН: Путін цю війну не припинить ніколи

— У мене в цьому сенсі думка дуже сумна, песимістична. Я вважаю, що неможливо Путіна примусити до миру.

Мені здається, що він не може відступити. Перш за все, з політичних причин: якщо він відступає — він втрачає корону, а разом із короною, можливо, і голову. І з психологічних причин: він занадто далеко зайшов, він усе своє життя поставив на цю війну. І він цієї війни не припинить ніколи.

Уявімо ситуацію. Якщо так трапитися на фронті й Захід виверне руки Зеленському, то, можливо, і відбудуться переговори між Україною, союзниками та Росією. Може бути. І ці переговори можуть до чогось привести — не знаю, до чого, але припустимо. І буде підписано мир. Я не хочу бути песимістом, але я не вірю, що буде мир. Гадаю, що буде припинення вогню. А Путін просто скористається перепочинком, щоб зализувати рани, підготувати нові арсенали та піти в нову атаку.

Мені здається, що режим Путіна вже такий, що вони не можуть без війни. Мені здається, війна триватиме доти, доки Путін буде при владі в Кремлі.

Російський письменник Володимир Войнович у романі “Москва 2042” описав ситуацію, що глава держави відлітає в космос, літає навколоземною орбітою і з космосу керує країною. Це його передбачення збулося на 20 років раніше — 2022 року. Путін полетів у космос — він живе в абсолютно паралельній реальності. І через це, до речі, війна почалася. Адже він реально вірив у те, що українські солдати будуть здаватися в полон. Він реально вірив у те, що його війська зустрічатимуть квітами. Він реально у все це вірив, розумієте?

І на сьогодні основні цілі Путіна залишилися незмінними. “Денацифікація” — це безглузда балаканина. Метою було і є, з моєї думки, — знищення України. Знищення України як політичного суб’єкта, культурного суб’єкта. Її не повинно бути, вона повинна увійти до складу Російської Федерації в тій чи іншій формі.

І Путін про це говорить відкрито. Нагадаю, за кілька днів до “виборів” він сказав, що возз’єднання України та Росії неминуче. Тобто він як верховний головнокомандувач РФ позначив свою мету. І поки не возз’єднаються Україна з Росією, то мета війни для нього не буде досягнута. А на мою думку, така мета війни ніколи не буде досягнута.

Інша справа, що перебування Путіна при владі дуже сильно залежить від стану справ на фронті. Я переконаний, що коли українські доблесні солдати звільнять Крим, режим Путіна закінчиться. Не виключено, що він сильно захитається, коли українська армія вийде до Азовського моря або знищить Кримський (Керченський) міст.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Війну має бути перенесено на територію Росії

— Перемога України, безсумнівно, визначатиметься програшем Росії. Росію перемогти — можливо, звільнити свої території — можливо, якщо раціонально підходити до аналізу ситуації, в якій ми перебуваємо, до тих ресурсів, які застосовуються нами та Російською Федерацією.

Безумовно, якщо ми не переносимо війну на територію Росії, то вона може тривати дуже довго.

Росія — це не та країна, яка зацікавлена у власному розвитку. Це та країна, яка зацікавлена у знищенні, у пожиранні сусідів. І для Росії переведення нинішньої інтенсивної війни у війну низької інтенсивності, як було з 2014 року, — це єдине середовище виживання.

Тобто вони повинні весь час перебувати в війні. Війни різного формату — етапи гарячої війни мають перемежовуватися з етапами холодної війни, гібридної війни, інформаційної війни. А іноді вони мають рухатися паралельно, як сьогодні. Тільки це дає змогу Росії існувати, тому що жодних інших сенсів, окрім як експансії, в існуванні російського виду цивілізації немає.

Щоб Російська Федерація програла, потрібно виконати кілька умов.

Перша — це економіка. Тобто Росія повинна мати обмежені ресурси, які не будуть здатні одночасно покривати видатки на військові інструменти і покривати соціальні програми, мобілізаційні програми і так далі. Поки Росія, на жаль, має доступ до глобальних ринків, вона може продавати, нехай і за демпінговими цінами, свої накопичені ресурси і таким чином фінансувати війну.

Друге — безсумнівно, війну має бути перенесено на територію Росії, і кількість знищеної військової техніки, військових об’єктів має незрівнянно зрости. Для цього потрібні певні інструменти. І як доповнення до цього мають бути розширені можливості таких підрозділів, як “Російський добровольчий корпус”, легіон “Свобода Росії”, які складаються з громадян РФ, і які готові ефективно працювати на території РФ, залучаючи до цієї роботи все більше громадян, які альтернативно дивляться на майбутнє Російської Федерації.

Щойно росіяни бачитимуть обвальну поразку Росії в Україні, то внутрішня напруга у РФ тільки наростатиме.

Третя частина — у Росії немає сильної силової вертикалі, як це не парадоксально звучить. У Росії немає тотальної монополії на все. Тобто, вона формально присутня, але щойно на територію РФ почнуть повертатися розлючені люди зі зброєю, то вся ця силова вертикаль дуже швидко розсиплеться. Ми це бачили минулого літа під час невдалого походу на Москву “вагнерівців”. Ми це бачимо в подіях у “Крокус Сіті Холі”. Ми це бачимо сьогодні в жорсткому протистоянні з силовиками в Дагестані, в Башкирії.

Ці прояви чітко говорять, що Російська Федерація — це колос на глиняних ногах. Це такий крихкий стан, який зараз тримається тільки коштом ось ракетних ударів по Україні, коштом постійних атак на тому чи іншому напрямку фронту і коштом своєї “побєдобєсної” пропаганди — мовляв, ми там відвоювали ще 100 метрів ціною, умовно кажучи, півтори тисячі життів.

15-16 червня у Швейцарії відбудеться інавгураційний саміт миру. На ньому для України важливо зафіксувати такі позиції.

Перше — що українська формула миру є єдиною правильною дорогою до справедливого миру як такого. Тобто війна має закінчитися на підставі цієї формули миру. Формула має бути імплементована в дію, а не залишитися декларацією.

Друге — для України важливо зібрати велике представництво країн на цьому форумі — 80, 100, 120 країн.

І особливий акцент Україна намагається робити на країни “нейтрального полюса”. Це не тільки країни глобального Півдня. Було б надзвичайно важливо, щоб такі країни як Китай, Бразилія, ПАР, Індія, Саудівська Аравія, ОАЕ тощо брали активну участь у цьому форумі.

Тому що щойно всі прийдуть до розуміння того, що таке справедливий мир, чому він важливий для глобального політичного процесу, а не тільки для України, а й для інших країн, — ось тоді тиск на Росію суттєво зросте.

І тоді будуть змінені параметри інформаційного глобального простору. Тому що коли країни розумітимуть, що намагається робити Росія пропагандистськи, то в Росії почнуться великі проблеми з поширенням свого сигналу.

Сьогодні, на жаль, багато нейтральних країн сприймають війну РФ проти України як якийсь невеличкий територіальний конфлікт, який був спровокований незрозуміло ким, незрозуміло коли. Росія дуже багато витрачає грошей на цю примітивну пропаганду. І будемо справедливими, наприклад, Латинська Америка чи країни Африканського континенту навряд чи детально досліджують, що відбувається в тій чи іншій країні Східної Європи. Якщо вони неглибоко занурені в питання, то, звісно ж, вплив російської пропаганди відчувається в цих країнах. І своїми виступами в тій самій Раді безпеки ООН росіяни теж посилають сигнал — дивіться, нас же не виганяють із цього органу, нам же не забороняють вести свою пропаганду війни.

Ось це все потрібно виправляти.

Росія прекрасно розуміє, які результати ми хочемо отримати. Росія розуміє, що якщо на саміті збереться понад 80-100 країн, це буде виглядати зовсім інакше. Тому що Росія сьогодні може офіційно зібрати на який-небудь форум хіба що Північну Корею, Іран, Білорусь і ще кілька країн колишнього Радянського Союзу.

Тому для РФ головне — зірвати явку, щоб на саміті миру було менше країн. Тому для Росії важливо якомога сильніше вдарити по тих країнах, які займають нейтральну позицію. Для цього РФ робитиме все, що можливо, — шантаж, інформаційний тиск тощо. Або, навпаки, обіцятиме якісь додаткові прибутковості, демпінгові ціни на ту ж нафту.

ОЛЕГ СААКЯН: Дипломатичні зусилля будуються навколо формули миру саме для того, щоб світ став здатним до примусу агресора

— Щоб відповісти на запитання, які є важелі тиску на Путіна, подивимося, якими є завдання саміту миру і формули миру. Їх кілька.

Перше — це зміна контексту, в якому існує російсько-українська війна, який багато в чому отруєний російською пропагандою. Наприклад, у світі присутні оцінки російсько-української війни як рядового конфлікту, яких у світі досить багато. І абсолютна більшість інших конфліктів — це суперечки між державами, які дійшли до свого крайнього рівня ескалації — військового протистояння. І світ з часів Другої світової війни звик до того, що в такій ситуації необхідно посадити сторони за стіл переговорів і знайти якийсь компроміс між ними.

Тобто роль світової спільноти — це посередництво.

І лише тільки у Другій світовій війні ми мали останній приклад, коли світ мав справу не з суперечкою, а з міжнародним злочином. Тому щодо російсько-української війни використовується формулювання “незаконна війна” з боку Російської Федерації (бо бувають законні), “не спровокована” (бо бувають спровоковані), “агресивна війна” (бо бувають неагресивні).

Тому перший важливий для нас момент — змінити стереотипне сприйняття, переконати, що ми маємо справу не зі суперечкою двох країн, а маємо справу зі злочинцем і жертвою цілої низки злочинів у контексті цієї російської агресії.

Друге — поміняти призму з фокусу на розмірах країн, на тому, хто сильніший, хто слабший. Адже саме цього і хоче агресор. На боці Російської Федерації грає географія, історія. Ця країна здається багатьом могутньою і великою. І у скептиків виникає питання: ну, як може Україна перемогти таку велику Російську Федерацію?

І коли заходить мова про перемовини, то весь час ми діємо у хвості інерції того, що агресор сильний (тобто він відмовлятиметься від недоотриманих результатів), а жертва — слабкіша (тобто Україна має відмовлятися від того, що мала). Тобто Росія має відмовитися від того, що недоотримала, від того, що їй не вдалося. А Україна має відмовитися від того, що вона втратила, змирившись із цим. Так відбувалося з 2014 року. І це друга частина, яку Україна намагається поміняти своєю формулою миру.

Третій момент: агресія проти України — це лише один із розрізів проблем, які створює Росія. Російська Федерація б’є по світовому устрою, по колективній системі безпеки, по світовому правовому порядку просто на території України. Вона атакує світовий порядок, протиставляючи силі права — право сили.

Україна своєю формулою миру говорить таке: дивіться, незалежно від того, як розвивається російсько-українська війна, якщо ми говоримо про дипломатичне її вирішення, то будь-які такі прецеденти матимуть глобальний вплив. Наприклад, ядерна безпека. Запорізька атомна електростанція вже захоплена. І вже видно, що світ не може нічого протиставити діям агресора, ну, крім як спостереження з боку Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Тобто наразі, де б у світі не було захоплено будь-яку атомну станцію (а зараз ядерна енергетика досить швидко розвивається в Азії, в Африці), — серйозної реакції на це не буде.

Для чого я такий екскурс провів? Для того, щоб пояснити, що таким чином за допомогою формули миру речі ставляться на свої місця.

Росія позначається злочинцем — і не тому, що це Україна так її назвала, а тому, що це згідно з міжнародним правом. І якщо ми не відновимо міжнародне право, то ми матимемо справу зі злочинцем, який стає співакціонером майбутньої системи безпеки як у Європі, так і ширше. Адже система безпеки визначатиметься за результатами російсько-української війни.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба говорить про важливі два треки. Або світ стає достатньо сильним, щоб примусити дипломатично агресора до прийняття цивілізованих правил гри та до відмови від його агресивних амбіцій. Або друге — це тільки мова сили та, відповідно, на полі бою. Третього не дано.

І зараз дипломатичні зусилля будуються навколо формули миру саме для того, щоб світ став здатним до примусу агресора.

Ось подивіться. Міжнародний кримінальний суд (МКС) виніс ордер на арешт на арешт Путіна. Але ми побачили, що у світі немає ні поліцейського, ні виконавчої служби, ні прокурора — нікого, хто б міг виконати цей ордер. А якщо світ не здатний примусити бандита, агресора-злочинця до дотримання закону, то в такому разі закон і міжнародне право загалом втрачає свою силу перед ударами сили, перед правом сили.

У цьому розрізі для нас дуже важливо, щоб до саміту миру приєдналося якомога більше країн. І тоді створюються додаткові механізми для тиску на Росію.

Наприклад, створюється механізм, яким чином світ захищатиме критичну, енергетичну, атомну інфраструктуру. Скажімо, створюється умовний спецназ під управлінням МАГАТЕ, який заходить у зони конфлікту і бере під контроль атомні об’єкти. І такий спецназ направляється на ЗАЕС. І якщо Росія не згодна приймати такі правила гри, тоді всі країни вже починають тиснути на неї. Адже це не питання російсько-української війни, це загроза набагато ширша — захопленням ЗАЕС Росія створює небезпечний прецедент для всього світу, який стає зрозумілим і іншим країнам, зокрема, африканським, азійським.

Я навів лише один із прикладів механізму з примусу Росії до дотримання міжнародного права. Але точно так само за всіма іншими дев’ятьма позиціями української формули миру.

Усі 10 пунктів формули миру стосуються того, як світу стати здатним до завершення російсько-української війни дипломатичним шляхом. І якщо Росія не приймає цих правил, не виходить з України, не виплачує компенсації, то тоді створюється ширша коаліція тиску на Росію — вже не тільки західних союзників України, а й інших країн, які зацікавлені в тому, щоб Росію було поставлено на місце.

Тобто почнеться реалізація механізмів (про які на саміті домовляться без РФ) з примусу Росії до виконання цих правил, або примусу вже майбутнього керівництва Росії після того, як вона зазнає фіаско на фронті в Україні.

Читайте також: Кримський міст, аеродроми, бункер Путіна: якими будуть цілі для ракет ATACMS — думка військових експертів і глядачів телеканалу FREEДOM