Перший політ із клиноповітряним ракетним двигуном закінчився катастрофою

Німецький стартап Polaris Raumflugzeuge повідомив про аварію демонстратора MIRA I з інноваційним клиноповітряним ракетним двигуном (aerospike). Демонстратор навіть не встиг відірватися від злітної смуги і запустити КВР-двигун, як вильнув убік і під впливом сильного бічного вітру перекинувся і спалахнув. Натомість знищеного екземпляра розробник пообіцяв зробити два і більші розміри, а гроші на це він отримав з бюджету.

Компанія Polaris Raumflugzeuge приблизно рік тому уклала контракт із Федеральним відомством з обладнання, інформаційних технологій та технічної підтримки бундесверу (BAAINBw) на розробку та створення повномасштабного прототипу клиноповітряного ракетного двигуна. Двигуни КВРД розроблялися ще в 50-ті роки і навіть планували ставити їх на човники програми «Спейс шаттл». Але проект так і не вийшов із лабораторій. Політ німецького демонстратора з чотирма звичайними турбореактивними двигунами та одним експериментальним двигуном КВРД мав стати першим в історії. Але, поки що не склалося.

Замість знищеного в процесі аварії демонстратора MIRA I завдовжки 4,25 м компанія обіцяє збудувати два — MIRA II та III завдовжки по 5 метрів кожен. Конфігурація двигунів і профіль планера залишаться ті ж: клиноподібне крило, по чотири турбореактивні двигуни на кисні і гас і по одному КВРД на кожному.

Клиноповітряні ракетні двигуни цікаві саме для космопланів, де немає місця для двигунів першого та другого щаблі одночасно. Ракета може бути двох-і більш ступінчастою, коли сопла дзвоноподібної форми проектуються кожне на свою висоту. Якщо сопло одне, як у космоплана, воно буде ефективно лише на одній висоті, спалюючи даремно масу палива на всіх інших висотах.

Сопла двигуна КВРД є дві з’єднаних з одного боку половинки дзвона. Друга відсутня сторона сопла формується потоком повітря, що набігає. Тим самим профіль сопла змінюється, можна сказати, автоматично протягом усього польоту від рівня моря до вакууму, загалом забезпечуючи ефективну роботу всіх висотах. Жаль, що цього разу у німців нічого не вийшло — справа навіть не дійшла до запуску КВРД у повітрі. Було б цікаво побачити роботу цієї технології за умов реального польоту.