“Мирний” план Путіна та Сі: яка мета візиту російського диктатора до Китаю

Те, що Путін здійснив свій перший після “інавгурації” закордонний візит саме до Китаю, логічно, зважаючи на залежність РФ від КНР.

Путін, ймовірно, домагатиметься від Сі додаткової підтримки для ізольованої економіки своєї країни та збільшення військової співпраці. Також Сі та Путін планують “розглянути кілька ініціатив, які змінять світовий геополітичний простір”. Може йтися про масштабне посилення ролі БРІКС, подальшу об’єднану боротьбу проти США та “мирні ініціативи” стосовно України, які більше схожі на примус до капітуляції.

Чого ж чекати від візиту російського диктатора Путіна до Китаю?

Путін знову заговорив про переговори

Напередодні візиту до Китаю Путін в інтерв’ю агентству “Сіньхуа” знову порушив тему мирних переговорів та “позитивно оцінив позицію Китаю” щодо політичного врегулювання війни в Україні, заявивши, що “Пекін чітко розуміє коріння “української кризи” та її глобальний геополітичний вплив, що відображено в позиції Китаю, що складається з 12 пунктів. “Концепції та пропозиції, зазначені у документі, демонструють щире бажання Китаю стабілізувати ситуацію”, – додав російський диктатор.

Путін також наголосив, що принципи мирного врегулювання “української кризи”, нещодавно запропоновані головою КНР, органічно вписуються у вищезгаданий документ.

“Ми ніколи не відмовлялися від переговорів… Ми прагнемо всеосяжного, стійкого і справедливого врегулювання цього конфлікту мирними засобами. Ми відкриті до діалогу щодо України, але такі переговори повинні враховувати інтереси всіх залучених до конфлікту країн, у тому числі й наші. Росія повинна отримати стійкі гарантії для себе”, – заявив він.

Російські ЗМІ заявляють, що Путін та Сі Цзіньпін обговорять українське питання віч-на-віч, додаючи, що Китай, найімовірніше, не братиме участі у саміті миру за ініціативи України у Швейцарії.

“Ми цінуємо мудру і виважену позицію наших китайських партнерів щодо неучасті Китаю в міжнародній конференції, що організується у Швейцарії, присвяченій реалізації Формули миру Зеленського”, — заявив помічник російського диктатора Ушаков.

“Мирні ініціативи” з присмаком капітуляції

Напередодні приїзду Путіна КНР посилила свої дипломатичні зусилля для просування своїх мирних пропозицій. Спецпредставник Китаю у справах Євразії Лі Хуей відвідав країни так званого Глобального Півдня. Пекін узгоджував із цими країнами свій підхід до так званого охолодження війни, тобто фактично намагався вплинути на позицію країн Глобального Півдня, які все ж таки будуть готові надіслати своїх представників на Саміт миру у Швейцарії.

Для цього вже є й план, який Китай прагне реалізувати. Основа цього документа – пропозиція фактичного замороження війни, що зафіксує втрату Україною окупованих Росією територій, з незрозумілими перспективами та на невизначений термін. Саме те, чого і прагне Росія. Тобто китайці просто пропонують Україні зафіксувати капітуляцію, красномовно граючи на боці Росії.

Такий підхід не є дивним. Адже китайська концепція біполярного світу передбачає, що РФ перебуває у сфері інтересів Китаю, а Україна, як колишня республіка Союзу, – у сфері впливу Росії. У Пекіні впевнені: якби не допомога Заходу, то Китай уже давно разом із Путіним зміг би “переконати” Україну стати сателітом Росії.

Вирішити питання обходу санкцій

Однією з головних цілей візиту буде пошук шляхів, як мінімізувати збої в роботі економічного рятувального кола, яке Китай кинув Росії після початку повномасштабної війни проти України. Пекін став найбільшим ринком для російської нафти та газу, а також ключовим джерелом імпорту.

Оскільки постачання китайських товарів подвійного призначення допомагають Кремлю створювати необхідне озброєння, Вашингтон тепер намагається перекрити цей потік.

Обмеження, схоже, вже мають деякий ефект. Китайський експорт до Росії впав на 15,7% у березні та на 13,5% у квітні порівняно з тим же періодом минулого року. Це багато в чому пояснюється побоюваннями вторинних санкцій, якими Пекіну загрожують США.

Саме тому планується, що Путін обговорюватиме із Сі Цзіньпіном вирішення проблеми банківських платежів між РФ та КНР, які застопорилися, аби обійти американські перепони.

Стосовно васальської залежності РФ від КНР, цей фактор Москву, схоже, поки не дуже турбує. Це та угода, на яку росіяни готові піти, аби працювати з партнером, який не загрожує їхній внутрішній стабільності і має схожі погляди на світовий порядок.

На цьому етапі Путін має короткострокове бачення: перемогти в Україні за будь-яку ціну. Йому потрібна китайська підтримка, а саме – постачання товарів “подвійного призначення”, необхідних для найскладнішої зброї, бо мільйонів артилерійських снарядів, куплених у Північній Кореї, недостатньо, аби здолати опір українців.

Китай матиме зиск за будь-якого розвитку подій

Сі Цзіньпін дедалі більше зазнає дипломатичного та економічного тиску від Заходу, який вимагає скоротити підтримку Росії у її війні проти України. Своїми заявами про “неучасть у конфлікті” Пекін прагне покращити імідж та зберегти китайський експорт. У той же час збереження відносин з РФ для Китаю також необхідне, адже це дешеві ресурси та китаїзація ринку РФ, яка до того ще й слугує таким собі буфером, за яким КНР може поки сховатися від США, накопичуючи ресурси для подальшої боротьби. Обсяг китайсько-російської торгівлі зріс і досяг 240 мільярдів доларів.

Оголошені Білим домом тарифи на китайські електромобілі свідчать про рішучість США грати в жорстку гру, до якої підключається і ЄС. І Китай на це зважатиме, адже його експорт до США досі значно перевищує російський і становить 427 мільярдів, а до Євросоюзу – 550 мільярдів. У найближчий час китайці не зможуть обійтися без експорту товарів на Захід. З іншого боку, кидати Росію Сі Цзіньпін не буде, адже поразка РФ – не в інтересах китайців. Залежна Росія, що поступово занепадає через війну, потрібна як інструмент ресурсного посилення та захисту.

Сі отримав сигнали від Заходу, але велике питання – чи спрацюють вони

“Під час своїх останніх зустрічей з європейськими лідерами та держсекретарем США Ентоні Блінкеном Сі Цзіньпін назбирав багато всяких сигналів і думок. Найголовніші, звісно, стосуються війни в Україні – не постачати товари подвійного призначення і не підтримувати політично Росію, тоді не будете вважатися стороною конфлікту. Тепер усе це китайський лідер обговорить з Путіним”, – таку думку висловив український дипломат Ігор Долгов, який очолював посольства України в ФРН, Туреччині, Бельгії та Грузії, місію України при НАТО, був заступником міністра закордонних справ України та заступником міністра оборони України.

На думку Ігоря Долгова, Сі Цзіньпін розуміє, що Китай певною мірою все ж втрачає економічно через війну. Тому і заявив у Парижі, мовляв, “не перекладайте на Китай провину за цю війну, ми не причетні до “конфлікту” і не є його стороною. Ми не постачаємо зброю сторонам, що воюють, і будемо більш жорстко контролювати товари подвійного призначення”.

“Це все, власне кажучи, красиві та правильні слова, але головне – наскільки всі ці сигнали відповідають актуальній позиції бачення Сі Цзіньпіном подальшого розвитку подій стосовно війни та миру в Україні і наскільки він їх буде транслювати Путіну. Якщо в найближчі місяці ми побачимо в Роттердамі більше китайських контейнерів, а на фронті з російського боку менше китайських безпілотників, тоді наче подіяло. Якщо ж ні, то відповідно все це залишилось розмовами заради розмов”, – зазначив Ігор Долгов.

Росія в нинішніх умовах розраховує майже виключно на Пекін, але і тут є певні питання. Адже на сьогодні Китай фактично замінив на глобальній арені СРСР.

“Зараз є дві супердержави: Сполучені Штати і КНР. А де в цьому розкладі місце Росії, яка так прагне багатополярного світу? Серед головних ролей її вже немає. Є два головних полюси, а поряд там, десь недалеко від них – ще кілька інших, не таких головних. І тому це важливо, і цікаво, як тут будуть розвиватися події з цією багатополярністю. Тому що зараз це вже такі собі відносини васала та сюзерена. Немає у Путіна вже ніяких можливостей щось змінити у цьому плані. Війна, яку він затіяв проти України, і всі ці сотні тисяч жертв заради того, щоби з американцями потім сісти та визначити новий світопорядок. Тобто він себе бачив таким собі Сталіним. Але так не сталося і вже не буде, адже підріс інший глобальний гравець – Китай, і тепер треба спочатку з ним погодити свої плани чи домовитися на його умовах, а потім на щось претендувати”, – констатує Ігор Долгов.