Він грубить, зникає на кілька днів, не дає жодних гарантій — а вона не може думати ні про кого іншого. Знайома ситуація? Це не просто «помилка вибору» чи прояв слабкого характеру. Інтерес до «поганих хлопців» має глибоке коріння в жіночій психіці, пише Сусідка.
Інстинкти сильніші за логіку
На підсвідомому рівні жінка сприймає зухвалого, імпульсивного чоловіка як потенційно сильного партнера. Його зневага до правил, впевненість і агресивність дають сигнал: «Він зможе здобувати ресурси, захистити, вижити в конкуренції». Така модель поведінки могла мати еволюційну перевагу у минулому, і хоча реальність змінилась, інстинкти залишились.
Емоційні гойдалки
«Погані хлопці» майстерно чергують увагу й ігнорування, створюючи емоційні гойдалки. Такі стосунки схожі на азартну гру або квест: ніколи не знаєш, коли отримаєш «нагороду» у вигляді теплих слів чи прояву турботи. Це викликає залежність, адже мозок починає сприймати такі рідкісні моменти як щось надцінне.
Соціальне виховання і «ідеальна дівчинка»
Багатьох жінок змалку вчать бути зручними, слухняними, уникати конфліктів. А поруч із «поганим хлопцем» вони ніби беруть «перепустку» у світ свободи. Його зухвалість, зневага до норм і самовпевненість здаються привабливими саме тому, що він дозволяє собі те, що їм забороняли. Це створює ілюзію внутрішньої сили.
Проекція власних ран
Часто тяга до складних або токсичних стосунків виникає тоді, коли жінка має внутрішню порожнечу. Це може бути низька самооцінка, страх залишитись наодинці, бажання «довести» свою цінність, «вилікувавши» або змінюючи того, хто змінюватись не хоче. Таким чином, боротьба за кохання «поганого хлопця» стає способом перемогти свої травми.
Як розірвати коло
Перший крок — чесні запитання до себе. «Що я відчуваю, коли він поруч: радість чи тривогу?», «Мені потрібен саме він — чи відчуття перемоги над байдужістю?» Відповіді можуть здивувати, але саме вони допомагають відокремити справжнє кохання від захоплення, яке тримається на болю, драмі й ілюзіях.
Кохання не має бути випробуванням. Істинна близькість починається там, де закінчується потреба доводити власну цінність через когось іншого.